Спонсор запису:
Шукаєте знайомства, сайт знайомства.com вам допоможе!
night-traffic
Автор фотографії: andrewpoyntonКритики блогосферної тематики часто користуються просто-таки „вбивчим” аргументом щодо того, чому ресурси про блоги не мають права на існування. Він звучить приблизно так: „якщо ви такі розумні, що дозволяєте собі повчати інших, розповідаючи, як розвивати та просувати свій сайт, то чому ж на ваші власні сайти щодня заходить так мало відвідувачів?”
„А й дійсно, – подумав я, – якщо наразі мій блог щоденно читає 100-150 відвідувачів, то чи маю я право ділитися своїм досвідом з блогерами та авторами, які досягнули вдвічі, втричі, а то й вдесятеро вищих показників трафіку?”

Не так важливо, багато у вас відвідувачів, чи мало. Головне – щоб були всі!

Поміркувавши над наведеним вище запитанням, я прийшов до цікавого висновку: щоб об’єктивно оцінити розмір аудиторії, замало глянути на лічильник і назвати абсолютну кількість щоденних відвідувачів. Потрібно також хоча б приблизно уявляти розміри потенційної аудиторії, яка могла б зацікавитись вашим сайтом, але з якихось причин не зробила цього.
Простіше кажучи, новинний блог, який регулярно розміщує статті на „гарячі” теми зі сфери політики чи шоу-бізнесу, за замовчуванням отримуватиме більше трафіку та уваги, ніж спеціалізований вузькотематичний ресурс, який пише про специфіку оптики для архаїчної фототехніки. Але чи означає це що черговий клон perezhilton-а із тисячею добових відвідувачів є більш успішним, ніж блог про унікальні об’єктиви, на який щоденно заходить сто людей? Відповідь перестає бути такою вже однозначною, чи не так?

Скільки трафіку здатен залучити український „блог про блоги”?

Замислившись над цією проблемою в конетексті власного блога, я спробував приблизно підрахувати „потенційну” аудиторію „Української блогосфери”.
Оскільки мій блог орієнтується в першу чергу на власників автономних блогів, то варто звернути увагу на те, скільки всього таких блогів є в Україні. Єдина статистика, про яку мені відомо, була наведена Яндексом трішки менше, ніж рік назад. Тоді в Україні налічувалося 14 тисяч автономних блогів (сподіваємося, найближчим часом ми почуємо нову актуальну цифру).
Оскільки відповідно до методології Яндекса українськими вважаються ті блоги, які фізично розміщені в Україні (або автори яких в налаштуваннях вказують Україну), то значна (до 70-90%) частина із цих 14 тисяч насправді ведеться російською мовою. Відкидаємо ще добру половину неактивних „мертвих” блогів
Залишається близько 2000-3000 потенційно зацікавлених авторів.
Як мінімум половина з них шукатиме інформацію російською або англійською мовою, сподіваючись (і небезпідставно), що таким чином матиме більшу ймовірність натрапити на необхідну інформацію.
Залишається 1500 потенційних відвідувачів.
Далеко не кожен з них цікавиться розвитком блогів і мотивований далі розвивати технічну складову свого ресурсу. Скільки таких? Припустімо 30%. Залишається 1000 потенційних відвідувачів.
Якщо кожен з них заходитиме на „Українську блогосферу” хоча б 1 раз на 7-10 днів – то ми й отримаємо ту саму відвідуваність у 100-150 уніків щодня.
Звісно, такий підрахунок не можна назвати статистично точним, оскільки блогами можуть цікавитися не тільки власники автономних блогів; частота відвідувань кожної людини – індивідуальна; а частина людей, які потрапляють на блог через пошуковик все-таки приходять сюди не за тематичними запитами (хоча у випадку з „Українською блогосферою” кількість таких людей мінімальна)…
Але сподіваюся, я зумів донести основну думку: важко змагатися за трафіком з новинними сайтами, де розмір потенційної аудиторії може складати мільйони відвідувачів, якщо розмір вашої потенційної аудиторії складає тисячу! При цьому, якщо на новинний сайт щоденно заходить 10 000 відвідувачів (1% від потенційної аудиторії), а на ваш блог – 100 відвідувачів (10% від потенційної аудиторії), то ще зовсім не очевидно, який із проектів можна назвати більш успішним.
crowd
Автор фотографії: James Cridland

Для трафікофілів

Що стосується власне процесу „нагнітання” трафіку – то тут і справді немає нічого такого вже виняткового. Я до сих пір дивуюся, як написана під флешмоб стаття, яка по суті не несе жодної цінності: „5 улюблених ігор або Принцип флешмобу”продовжує залучати все новий і новий трафік. А річ в тім, що людей, які захоплюються комп’ютерними MMORPG-іграми куди більше, ніж тих, хто прагне вести якісні тематичні блоги. І звісно, якби я прагнув тільки трафіку, статей про ігри тут було б куди більше, ніж про блоги.
Ще один яскравий приклад генерування трафіку у великих кількостях – стаття про те,як отримати закордонний паспорт в Києві на моєму особистому блозі. Кілька „трафікогенеруючих” слів у тілі статті зробили її найпопулярнішою сторінкою на сайті. Тобто відвідуваність цієї статті перевершує навіть головну сторінку jarofed.com.
А автор блога „Окремий погляд на інформаційні технології” Андрій Поданенко, щиро признається, що кілька англомовних статей на його ресурсі у свій час приваблювали куди більше трафіку, ніж числені українські статті. Now you know, why!
Висновок простий: хочете трафік? Це не складно! Хочете тематичних якісних відвідувачів? Ось це набагато складніше! І в такому випадку 100 відвідувачів можуть виявитися набагато більшим трафіком, ніж десять тисяч.
Звісно, я не намагаюсь довести, що трафік взагалі не має ніякого значення. За збереження умов якості та тематичності трафіку, 1000 відвідувачів завжди краще, ніж 100. Але іноді варто чесно відповісти собі на запитання чи існує ця 1000 щоденних відвідувачів у обраній вами сфері!